КІБОРГИ ПРИЙШЛИ У 23-ю ШКОЛУ ПОДЯКУВАТИ ЗА ФРОНТОВЕ ПЕЧИВО
Сьогодні напередодні Дня захиснисника України на урок партіотизму до вінницької школи-гімназії №23 прийшли кіборги Андрій Дядічев, Анатолій Глемейда, мінометник із 1-ї танкової Андрій "Дикий", випускниця школи Марія "Вітер" із батальйону "Донбасс" та вчитель школи, атошник Роман Паламарчук ...
- Я хочу подякував вам діти за домашнє печиво в коробці "23-я школа, Вінниця, ...Г-клас, яке мені потрапило до рук там на війні, - звернувся до школярів десантник Андрій Дядічев. - Я не пам’ятаю який там був "Г" клас, але воно було таке смачне, від нього так пахло домом... Що я з’їв його усе до останньої крихти і мріяв у донецькому аеропорту прийти до вас сюди у школу та подякувати за той подарунок із рідної Вінниці.
А мінометник Андрій Гишпаль, що нині працює у фонді "Подільська громада" розпові учням як потрапив на війну і з мобільного телефона під обстрілами вчився як стріляти із міномета. Бо комусь треба було брати цю зброю до рук та прикривати бойових товаришів:
- Пішов до війська в першу хвилю мобілізації, Вчитись доводилось на ходу, навіть по мобільному качали програми, бо це війна, - розповів Андрій "Дикий". - Коли ми сіли літаком у Луганський аеропорт і два місяці провели там у оточенні я побачив, що таке справжня війна, смерть, кров і страх... Після цього було ще чимало боїв, був той самий бій у Металісті, де поярд зі мною розірвалась 122-міліметрова міна і я дивом вижив... Було прикриття справжніх кіборгів у ДАПі,коли ми з Опитного із позивним "Днепр" робили все що могли, аби закрити вогнем наших десантників - ось цих Андрія та Толю. І був той чорний день, коли в одну мить загинули 7-ро моїх товаришів... Знаєте, із своїм фронтовим братом Андрієм Моругою хочу скоро поїхати у Піски на місце їхньої загибелі та зварити там із покрученого війною металу пам’ятний хрест в пам’ять про них... Поки без жодного напису, щоб сєпари не знесли. Справжніх героїв. Бо коли я дістаю із шафи свою форму і на ній як колись на дідовому кітелі дзвенять медалі мене немов б’є током... Бо за кожною цією нагородою життя і смерті наших хлопців. Не дай вам Бог знати, що таке війна! Миру вам і гарних оцінок!
А випускниця 23-ї школи Марія "Вітер" згадала як востаннє піднімалась на сцену рідної актової зали ще у мирному житті. До війни...
- Було страшно, справді страшно там на війні, а ще до того на Майдані. Навіть не вірилось, що таке можливе у нашій країні. Я залишила дитину вдома і пішла у "Донбасс". Воювала у Слов’янську, Попасній, Артемівську, Карлівці, Мар’янці та Іловайську. Знаєте, найстрашніше було у Карлівці, коли мене посадили за кермо автомобіля на автомат-кпп і дали вивезти тіла двох наших снайперів, - розповіла Марія. - Я вперше їхала на автоматі та ще й по замінованій дорозі.... Як виїхала не знаю, 150 раз прочитала "Отче наш..." Але виїхала. Був Іловайськ, 4-ри дні полону, підвали донецького СБУ, я "Бєса" бачила своїми очима і мене виміняли на 4-х їхніх... Я дивом повернулась додому до доньки, але якщо буде треба я готова поверунтись на фронт. Бо ми сильна країна! А Україна це Ми - прості хлопці та дівчата, що взяли до рук зброю і боронять МИР!
33-канал, Вінниця